понедельник, 19 марта 2012 г.

Замки


Грались наївні діти,
З піску будували замки,
царі там були і бранки,
Були будяки і квіти.

Їх пестило тепле літо,
Їм осінь платила золотом,
Та як від удару молотом.
Вони позростали швидко.

Про ніжність вони забули,
По осені йшли з куфайкою,
Із сміхом, брудною лайкою  -
Рукою на все махнули.

Шукали по світі Бога,
Здіймались за Ним у небо ,
Здавалося їм  - так треба!
Чи ж є Він?  - Оце тривога!

Не вірили в Нього вперто,
Коли Він сварив їх громом,
І як пролітав над домом,
Вітром.  Цілком відверто.

Не вірили, як торкався,
Плечей їх легким метеликом  -
Вони полюбили «телики»  -
Навіщо тепер Він здався?

З піску знов будують замки,
Великі, скляні, дзеркальні,
Проблеми в них є нагальні,
Є справжні царі і бранки.

В волосся зима прокралась –
Зникає і сенс у замках:
Діряві корита на ґанках,
І мрії забуті зостались.

І тільки в піску дитя,
Будуючи нові замки,
Їм скаже: «Доброго ранку!»
Й зіграє в нове життя.

5 комментариев:

  1. от що насправді важливе у житті...Та розуміння, так часто, на жаль, приходить на фінал

    ОтветитьУдалить
  2. Я б сказала, занадто часто...

    ОтветитьУдалить
  3. Розуміння, на жаль, не приходить. Сумний віршик...

    ОтветитьУдалить
  4. Ні, він оптимістичний. Є шанс на зміни в майбутньому. Якщо ті, хто вже пройшов повний цикл, навчать тих, хто знов лізе в пісок і йде "по накатаній" - вірш про це. Не сумний. Ні. Далеко ні!

    а ти то мені казав, що так і нічого не зрозумів з нього. А таки зрозумів, як бачу.

    ОтветитьУдалить
  5. Навчити - нажаль неможливо,-
    Навчитись не кожен встигає..
    Все в світі іде поколу,
    Гарантій ніяких немає..
    Але все ж жевріє надія,
    Колись не прокинусь вранці,
    Й ніколи не житиму в світі,
    Де "вільні" страждають бранці..

    Не назвав би цей вірш оптимістичним, але й песимістичним він теж не є. Він досить повно відображає реальність. Мені вона здається такою ж..

    і знову капча додає страждань(
    прибери її будь ласка;)

    ОтветитьУдалить