Осінь

Сиділа кішка (ну й нахаба)

На підвіконні, як кульбаба.

Руда-вогонь! Від самих вушок

до лапок (кігтів і подушок).

Світило жовте тепле сонце,

 І ціпом стукало в віконце.

З дерев летіло жовте  листя,

Шукало жовтого прихистя.

Побігла кішка по стежині,

Неначе золотій ковдрині.

Сміялась осінь жовто-мило,

Опале листя шелестіло.

Ішов  по воду жовтий хтось,

Кудись сопів спокійний лось.

На гойдалці забутій дітьми,

Захованій в рудому вітті

Сиділа осінь, грала соло,

Байдужа, що зима вже скоро.