воскресенье, 11 марта 2012 г.

Осіннє…




Давно мені так тепло не було,
Вогонь, котрий колись намалювала,
Ожив недавно серед дров каміну,
А надворі ж направду замело,
Однак не снігу  - листя хуртовина.
А я в малюнку геть уже пропала.
……………………………
І вірші вже не пишуться чомусь:
Чи розучилась, чи натхнення мало?
Чи все тому, що вже замалювала,
І більш писати знову не навчусь?

Я так давно не бралась за перо!
Але вогонь щодня малюю знову,
І навіть сірим, а не кольоровим,
Та все ж від нього сіється тепло.

Шукаю твої вікна за вікном,
Живу тим, що сама  на себе кинула,
І вже мені не впитися вином, 
бо й так вже забагато в себе вилила.

І, може, не писатиму я більше,
А тільки малюватиму щодня,
Від ранку  - і до самого пізна,
Щоб не замерзнути в сумних
осінніх
віршах!


Комментариев нет:

Отправить комментарий